Два роки без Героя...
Сьогодні, 2 червня, минає два роки від дня загибелі Захисника України, жителя села Карпилівка Миколи Вікторовича Набухотного.
Йому назавжди залишиться 25...
У мирному житті Микола був звичайним хлопцем із поліського села — щирим, життєрадісним, відкритим до людей. Любив футбол, цінував дружбу, поважав рідних, будував плани на майбутнє. Попереду було ціле життя, сповнене мрій, задумів і сподівань.
Та війна змінила долі мільйонів українців. Не залишився осторонь і Микола. У найскладніший для країни час він свідомо став на захист рідної землі. Пройшов через важкі бої на Харківщині, отримав поранення, але після лікування повернувся до служби. Для нього честь, обов’язок і побратимство були не просто словами, а життєвими принципами. Миколу згадують як людину великого серця. Надійний друг, люблячий син, турботливий брат, щирий побратим — таким він назавжди залишився у пам’яті тих, хто його знав. Командири говорили про нього з особливою повагою, адже він неодноразово прикривав побратимів під час боїв, завжди був готовий підтримати та допомогти.
2 червня 2024 року поблизу населеного пункту Стариця на Харківщині життя молодого воїна обірвалося. Разом із ним обірвалися мрії, які він не встиг втілити, слова, які не встиг сказати, зустрічі, яких уже не буде.
Минуло два роки. Для когось це просто час. Для рідних — це два роки болю, спогадів і щоденної туги. Два роки без сина, без брата, без людини, яка була частиною їхнього життя.
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя та висловлюємо щирі співчуття його мамі, сестрі, братові, усім рідним і близьким.
Поки ми пам’ятаємо — Герої живуть.
Вічна пам’ять Миколі Набухотному.
Вічна слава Захиснику України.
