Минуло два роки… Пам’яті Андрія Степанця
Сьогодні минає два роки від дня, коли, боронячи Україну, загинув житель села Карпилівка Андрій Сергійович Степанець — доброволець, молодший сержант, командир 2-го відділення взводу корегування артилерійського вогню батареї управління та артилерійської розвідки 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
Йому було лише 26 років…
Андрій не чекав наказів і не шукав легших шляхів. Він добровільно став на захист України, бо не міг залишатися осторонь, коли ворог прийшов на нашу землю. Для нього слова «честь», «обов’язок» і «Батьківщина» були не просто поняттями — вони стали життєвими принципами, за які він був готовий віддати найдорожче.
7 липня 2024 року поблизу населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області його земний шлях обірвався. Та не обірвалася пам’ять про нього. Вона живе у серцях рідних, побратимів, друзів, односельців і кожного, хто знав Андрія або хоча б раз чув історію його мужності.
За особисту відвагу, самовідданість і вірність Україні Андрій Степанець був удостоєний високих державних і військових нагород: ордена «За мужність» III ступеня (посмертно), відзнаки Президента України «За оборону України», почесного нагрудного знака «Золотий хрест», нагрудного знака «Ветеран війни», відзнаки «За сприяння обороні Києва», а також йому посмертно присвоєно звання Почесного громадянина Тернопільської області. Та найвищою нагородою назавжди залишаться людська вдячність і світла пам’ять.
Особливо щемить серце, коли згадуєш його маму. Втративши найдорожче — свого сина, вона знайшла в собі сили не зламатися. Попри невимовний біль, вона продовжує допомагати українським захисникам, присвячуючи себе волонтерській справі. Це ще один тихий, але надзвичайно сильний прояв любові до України й продовження справи, за яку віддав життя її син.
Андрій прожив недовге, але гідне життя. Він залишив по собі не лише бойовий шлях і нагороди, а й приклад справжньої відданості, мужності та любові до Батьківщини.
Минуло два роки. Час не стирає біль втрати — він лише вчить жити з ним. Але пам’ять сильніша за час. Поки ми пам’ятаємо наших Героїв, вони продовжують жити у наших серцях, у нашій вдячності та у вільній Україні, за яку віддали своє життя.
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Андрія Степанця.
Щиро співчуваємо його рідним і близьким. Розділяємо ваш біль, який не минає з роками.
Вічна пам’ять Герою.
Вічна слава Захиснику України.
