Сьогодні, 3 лютого, День народження Олексія Поліщенка
Народився 03 лютого 1994 року в селищі Клесів. Мама Галина виховала п’ятеро синів, з яких Олексій був четвертою дитиною. Батько помер у 43-річному віці. Маленькому Олексію тоді було лише 9 років, а найменшому братику Григорію – 4. Тому з дитинства був надійним помічником і у догляді за братиком, і по господарству. Найбільшим хобі, як і у більшості однолітків, був футбол. Любив також фільми про війну та військових. Через це друзі називали його Джоном або Американцем. Та й сам неодноразово казав рідним, що хоче стати військовим. Тож, отримавши повістку, не вагаючись став на захист рідної землі. Такий і закріпився за ним позивний – «Джон».
Після закінчення Клесівської ЗОШ І-ІІ ступенів-ліцею вступив до Сарненського ВПУ-22. Працював на сезонних роботах в Україні та за кордоном. По житті був доброзичливою людиною і неабияким жартівником, та до всіх справ ставився виважено, обдумував кожен крок. У шлюбі з дружиною Яною виховували двох донечок – Софію та Анну.
Перебуваючи на службі, постійно підтримував тісний зв’язок з рідними. Часто переписувався з доньками, телефонував. Нині ж дівчатка навідуються до татової кімнати в будинку бабусі, розглядають речі й фото. Найменша, Анна, любить приміряти татусевий бушлат. Каже, що тато, як сонечко. Тому зробила йому «сонечко» і поклала біля фото.
Побратими Олексія розповідають, що він був дуже позитивним і дружелюбним. Олег родом з Донецька, Юрій – з Сарн. А познайомилися всі в Рівному. Військові навчання проходили на Рівненщині та Дніпропетровщині, а далі – фронт, лінія вогню.
- З перших днів ми були разом, у ПЗРК(переносний зенітно-ракетний комплекс – авт.,), потім вже розформували. Олег пішов до медиків, а ми з Олексієм лишилися. – розповідає військовий Юрій. Перед виїздом з Рівного, розділили і їх. Коли потрапили на передову «Джон» прикривав артилерійську батарею Юрія. Бо знаходилися в одному районі. Каже, що Олексій сприймав усе з гумором.
-Одного разу «Джон» подзвонив і сказав: «бери пелюшки і їдь сюди». Бо вони, ПЗРКшники, чекали нас, прикривали в бою артилерію від авіації… Через тиждень Олексія не стало.
- Перед тим його бачив, він про відпустку домовлявся. А тут по рації передали, що є «200». Думав хто, не знав ще. – згадує про тодішні події побратим Олег - Заїжджаю, а там же ж обстріли. Я закинув його на шию і біг. Шок. Всі в напрузі. Як не боятися, всі бояться… Коли вивіз з населеного пункту, де він загинув, і почали впізнавати, лише тоді я дізнався хто це.
- Надсилає голосове «Американця вже немає…» - додав побратим Юрій.
Так, на Запоріжжі, захищаючи країну від рашистської навали 14 червня 2023 року загинув 29-річний воїн Олексій Поліщенко. Провести захисника останньою земною дорогою зібралися родичі й друзі з різних куточків країни, а також бойові побратими, односельчани.
Попрощалися із захисником 18 червня 2023 року у Свято-Благовіщенському соборі селища Клесів, а поховали з військовими почестями на кладовищі в с.Клесів.
Вічна пам’ять, слава і шана нескореному воїнові Олексію!
