У Карасині відбувся шахово-шашковий турнір, присвячений пам’яті Сергія Тишковця
16 лютого у Карасині вперше провели шахово-шашковий турнір, присвячений пам’яті Сергія Тишковця. Захід, започаткований розпорядженням селищного голови, відбувся у стінах Карасинської гімназії. До початку змагань освітяни та працівники культури провели загальношкільну лінійку, де показали сюжетну постановку, ділилися спогадами про загиблого воїна та окреслили організаційні моменти турніру.
Опісля, родина, односельці та гості поклали квіти до меморіальних дошок та на могили загиблих в російсько-українській війні Ярослава Куришка й Сергія Тишковця.
Загалом до гри долучилися 32 школярі Клесівської громади: 17 шашкістів та 15 шахістів. Головний суддя – Ігор Ліщук.
У шаховому турнірі призерами стали: І місце – Владислав Кондратчик(Клесівський ліцей), ІІ – Дмитро Мартинюк (Карпилівський ліцей), ІІІ – Микита Кир’ях (Клесівський ліцей).
У шашковому турнірі призерами стали: І – Анастасія Якубчик(Клесівський ліцей), ІІ – Марія Макарицька(Карпилівський ліцей), ІІІ – Богдан Таборовець (Карпилівський ліцей).
Нагороди отримали всі гравці: призери – грамоти й сувеніри, інші учасники – шоколад. На кінець заходу діти зробили спільне пам’ятне фото та запевнили, що наступного року знову зустрінуться в Карасині.
Зі спогадів односельців про Сергія Тишковця:
«Сьогодні виповнився рік, як перестало битися серце нашого захисника Сергія Олеговича Тишковця. Він навчався в Карасинській школі. Був врівноваженим, добрим юнаком, який допомагав батькам по господарству, суміщав навчання та відпочинок з однолітками. Він запам'ятався спокійним, доброзичливим учнем вчителям та своїм однокласникам. Та, на жаль, війна забирає найкращих і ми з вами повинні пам'ятати імена тих, хто загинув на цій війні, захищаючи нас з вами.» - розповів про шкільне життя Сергія класний керівник Сергій Михайлицький.
Спогадами поділився друг дитинства Володимир Твердий: «Сьогодні я прийшов вшанувати світу пам'ять свого однокласника, друга. Він не вагаючись став на захист нашої рідної України та віддав заради неї, заради нас всіх найцінніше – своє життя. Мій біль від цієї втрати неможливо передати словами, адже ми багато часу проводили разом: працювали на одній роботі, відпочивали в одній великій компанії. У Сергія була одна дуже сильна любов – це любов до мотоциклів. Для нього це було, мабуть, навіть дещо більше, ніж просто хобі. У моєму житті дуже сильно не вистачатиме такого друга, як Сергій, його підтримки, жартів, цікавих історій. За час поки він був на цій війні він дуже змінився. Із завжди усміхненої та веселої людини не залишилось і сліду. Майже після кожної розмови він говорив, наче прощаючись, адже брав участь у найзапекліших боях. Як сам одного разу сказав: «Я там, де зараз пекло на Землі й, на жаль, тут може статися все що завгодно». На жаль, сталося найгірше… Низький уклін батькам і вічна пам’ять, шана нашому молодому герою».
«Досі не віриться, що минув цілий рік відколи загинув мій друг. Я думала, що не буду плакати, але ще пам’ятаю ту смс «ти знаєш, що Сергія, мабуть, нема»… Думала, що то проклятий сон, що я прокинуся від нього… – промовляє крізь сльози Анна Корінець. - Це мій найвірніший друг… Знаєте, у тому підлітковому віці, коли от всі проблеми для тебе здаються такими фатальними і мало хто розуміє, то от Сергій був тим, хто мене розумів. Дружити почали банально: у нас є вигін, виходили по корови. Він мотоциклом, а я за ним пішки. Колись, як не було цих Wi-Fi-їв і ходили шукали оце 4G, то Сергій його знайшов. І мотоцикли, як казав вам Вова, він справді любив. Колись я боялася сідати, а він каже: «сідай, я тебе навчу, сідай – поїдеш». І коли в мене щось не виходило або не могла зробити, жалілася йому, а він відповідав: «ти ж здібна мала! Ти що не моя сусідка?!» Сергій завжди на мене казав «моя сусідка». Цих слів мені ну дуже вистачає. Але коли важко, я це згадую».
Кума, подруга Наталія Тишковець: «Здавалося, що в Сергія ще все життя попереду. Коли збиралися всі разом: чи на сімейне свято, чи просто поговорити, то завжди лунали жарти та сміх. Постійно жартували, що от діти підростуть і ми будемо хрещеного одружувати, а не навпаки. Та життя склалося зовсім по-іншому... Щира вдячність, безмежна шана та вічна пам'ять тобі, Сергію! Низький уклін рідним!».
Більше фото - в Альбомі
