Рік без Героя: пам’яті Петра Кушніра
Сьогодні минає рік відтоді, як Клесівська громада втратила свого земляка — військовослужбовця, Захисника України Петра Ярославовича Кушніра.
Він народився 23 липня 1973 року. Звичайний на перший погляд чоловік, який жив поруч із нами, працював, виховував дітей, радів онукам. Водночас — людина глибокої внутрішньої сили, щирості й відкритості. Той, кому довіряли, на кого покладалися, кого щиро поважали.
Петро Кушнір був люблячим чоловіком — разом із дружиною вони прожили життя в злагоді та взаємній підтримці, зумівши зберегти найцінніше — повагу, довіру й тепло родинних стосунків. Він був турботливим батьком і дідусем, для якого родина завжди залишалася головною життєвою опорою.
У лавах Збройних Сил України він служив старшим солдатом, старшим водієм 2-го понтонного відділення 2-го понтонного взводу 1-ї понтонної роти 2-го понтонно-мостового батальйону 211-ї понтонно-мостової бригади. Сумлінно й відповідально виконував свій військовий обов’язок.
18 квітня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Грунівка Сумського району Сумської області, його життя обірвалося внаслідок ураження ворожим безпілотником. Він загинув, боронячи свободу та незалежність України.
За свою службу був нагороджений почесним нагрудним знаком «Сталевий хрест» та нагрудним знаком «Ветеран війни».
Його відхід — це біль, який не минає. Водночас залишається пам’ять — світла, жива, сповнена вдячності. Пам’ять про людину, яка не шукала гучних слів, а просто жила гідно, чесно і по-людськи.
Схиляємо голови у глибокій скорботі.
Вічна пам’ять і шана Герою.
