Чотири роки без Героя: пам’яті Миколи Курильчика
Сьогодні, 23 квітня, минає чотири роки з того трагічного дня, коли у бою за свободу та незалежність України загинув наш земляк — Микола Курильчик, житель селища Клесів.
Його життя не було гучним чи показовим — але було справжнім. Із тих, що тримаються на праці, відповідальності та любові до рідних. Він виріс у багатодітній родині, рано звик до щоденних турбот, допомагав близьким і вмів бути опорою там, де це було потрібно.
Війна увійшла в його життя задовго до 2022 року. Ще у 2018 році Микола свідомо обрав шлях захисника України, ставши до лав Збройних Сил. Пройшов непростий досвід служби на сході держави, повернувся додому, однак не зміг залишитися осторонь. Відчуття обов’язку перед країною та побратимами знову привело його до війська. З початком повномасштабного вторгнення Микола без жодних вагань продовжив службу, залишаючись вірним присязі та своєму покликанню.
Він йшов захищати не абстрактні поняття. Він захищав свій дім, свою родину, своє майбутнє, яке так і не встиг здійснити. Він мріяв про прості, але такі важливі речі — про мир, власну родину, майбутнє без війни. Проте ці сподівання були жорстоко обірвані війною.
23 квітня 2022 року Микола Курильчик загинув поблизу села Катеринівка Сєвєродонецького району Луганської області, виконуючи свій військовий обов’язок і до останнього подиху боронячи рідну землю.
За проявлену мужність, відданість і самопожертву його посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, орденом «Хрест Героя», медаллю «За військову службу Україні» та почесним нагрудним знаком «Хрест хоробрих».
Час минає, але не стирає пам’яті. Вона живе у спогадах рідних, у тиші знайомих вулиць, у кожному згадуванні його імені. Микола Курильчик назавжди залишиться у серцях рідних, близьких і всієї громади як приклад мужності, вірності та любові до України.
Ми пам’ятаємо. Ми вдячні.
І ми не маємо права забути.
Вічна пам’ять і шана Герою.
